До Війни

За крок від кохання і до війни
Ми стільки не бачились відтепер
Одна із так бажаних мною мрій
Лише цілувати тебе

Кохати тебе більше ніж до війни
Шукаючи репостом серед людей
Навіщо ці крила мені, скажи
Навіщо вони, коли немає тебе

У кожну мить та кожен день
На самоті — це саме те
Щоб згадувати колір твоїх очей
До болі в скронях та й запаморочень

Поки лунають постріли і все в огні
Я не маю ім'я лише позивний
24 лютого вранці ми
Навчились цінувати
З тобою кожну мить

Знай, твоє серце — це мій приют
Тепер лінія життя — це лінія вогню
Коли скінчиться все, прошу, подаруй
У парку Горького солодкий поцілуй

Життя нове, країна мрій
Це буде скоро, тільки це зрозумій
Ми зустрінемось влітку у Харкові
І в Одесу поїдемо восени

За крок від кохання і до війни
Ми стільки не бачились відтепер
Одна із так бажаних мною мрій
Лише цілувати тебе

Кохати тебе більше ніж до війни
Шукаючи репостом серед людей
Навіщо ці крила мені, скажи
Навіщо вони, коли немає тебе

Мій рідний Харків, потерпи ще трішки
Знаю, тобі важко лишитись колишнім
Зацвітуть Шевченкові сади та вишні
І ми від Дарвіна до площі пішки

Сховавшись від дощу під улюблену арку
Потім за руку від Сумської до парку
Чи зголоднівши по Культури до "маку"
Не боячись гуляти зночі до ранку

Тільки сонце сіятиме кожен день
Що до Саржиного Яру знову нас веде
А навкруги замість сліз посмішки дітей
Ми обіцяємо, що відбудуємо тебе

Ми о дев'ятій помовчавши хвилину
Згадаємо хлопців захищавших країну
Усі разом посидимо біля кофеїну
Тому що далі знаєш — все буде Україна!

За крок від кохання і до війни
Ми стільки не бачились відтепер
Одна із так бажаних мною мрій
Лише цілувати тебе

Кохати тебе більше ніж до війни
Шукаючи репостом серед людей
Навіщо ці крила мені, скажи
Навіщо вони, коли немає тебе